Prygadaj

Сніг у світлі зимових зір погукає мене на двір
Намалює нехай на склі візерунки закуті в лід.
Я охоче піду за ним, я згадаю як був малим.
Щоб почути веселий сміх, в рукавицях тримати сніг.

Пригадай, ла-ла-ла-ла-лай
Тихий вечір догорає
Загадай, ла-ла-ла-ла-лай
Що було, чого немає
Миколай, ла-ла-ла-ла-лай
На порозі вже чекає
Геть обліплений дітьми
Принесе надії мить

Хтось закрутить в герлянди дім, щоб були подарунки в нім
І бенгальські дощі рясні, вже дорослі, а може ні.
Від буденних негод зігрій цілу жменю маленьких мрій.
І ще трохи великих мрій хай збувається в рік новий.

Пригадай, ла-ла-ла-ла-лай
Тихий вечір догорає
Загадай, ла-ла-ла-ла-лай
Що було, чого немає
Миколай, ла-ла-ла-ла-лай
На порозі вже чекає
Геть обліплений дітьми
Принесе надії мить


Пригадай, ла-ла-ла-ла-лай
Тихий вечір догорає
Загадай, ла-ла-ла-ла-лай
Що було, чого немає
Миколай, ла-ла-ла-ла-лай
На порозі вже чекає
Довго бажатиме гарного свята нам
Щастя промінного у святу мить
Світла сріблястого, снігу пухнастого
Щедрого вечору і теплої зими